Монета «Сіяч» 1923 року

 

У жовтні 1922 року, одночасно з рішенням про випуск паперових купюр номіналом 10 рублів, уряд Радянської Росії ухвалив постанову про карбування золотих червінців. Нова монета за своїми характеристиками майже повністю повторювала дореволюційний зразок: її маса становила 8,6 грама, а проба — 900-та (90% золота та 10% міді). У 1923 році на Петроградському монетному дворі було виготовлено 2,751 мільйона таких монет.

 

Аверс червінця прикрашав герб РСФРР, тоді як на реверсі було зображено селянина-сіяча — символ праці та оновлення. Цей образ походить зі скульптури Івана Дмитровича Шадра, яка й сьогодні зберігається у Третьяковській галереї.

 

Основне призначення золотого червінця полягало у використанні в зовнішньоекономічних розрахунках: усередині країни він майже не застосовувався. Проте за кордоном монету часто приймали з обережністю через радянську символіку. З цієї причини у 1925–1927 роках на Ленінградському монетному дворі розпочали випуск золотих монет номіналом 5 і 10 рублів, які повторювали дизайн дореволюційних червінців часів Миколи II. Ці варіанти вже безперешкодно використовувалися в міжнародній торгівлі.

 

Пробні випуски 1925 року

 

У 1925 році було створено пробні монети нового зразка, на яких замість герба РСФРР було зображено герб Радянського Союзу. Сьогодні вони належать до числа виняткових нумізматичних рідкостей: усього було викарбувано п’ять золотих екземплярів і один мідний.

 

У квітні 2008 року мідний червінець цієї серії було продано на московському аукціоні за 63 000 доларів США. Нині три золоті екземпляри зберігаються в Музеї Гознака, ще два — у Державному музеї образотворчих мистецтв імені Пушкіна. Односторонні латунні відбитки можна побачити в музеї Петербурзького монетного двору та в Ермітажі.

 

З часом золоті червінці було вилучено з обігу. Це пов’язано з переходом на розрахунки в іноземній валюті та золотих злитках, а також зі зміцненням фінансової системи країни.

 

Новоділи 1975–1982 років

 

У 1975 році Державний банк СРСР відновив випуск червінців «Сіяч». У перший рік було викарбувано 250 тисяч екземплярів, а в період з 1976 по 1982 рік щорічний тираж становив близько одного мільйона монет у стані UNC.

 

До Олімпійських ігор 1980 року додатково випустили 100 тисяч монет покращеної якості (proof). Їх карбування здійснювалося на Московському та Ленінградському монетних дворах, що позначалося абревіатурами ММД і ЛМД.

 

Червінець у пострадянський період

 

Після розпаду СРСР історія золотого червінця не завершилася. Монети випуску 1975–1982 років зберігали статус законного платіжного засобу до 1 січня 1999 року. Після деномінації 1998 року цей статус було втрачено, проте вже у 2001 році Банк Росії ухвалив рішення про повернення червінця в обіг.

 

Сьогодні золотий червінець «Сіяч» входить до числа ключових інвестиційних монет Центрального банку Росії. Його вартість визначається щоденно та залежить від ринкової ціни золота.